Справжня слава декоративних стрічок прийшла у Франції в XIV столітті, коли в Європі почали виготовляти дорогоцінну шовкову нитку. І так сталося, що саме тоді почалася мода на розкішні камзоли і плащі, багато оздоблені парчевими і золотими стрічками, так що попит на цей галантерейний товар неухильно зростав. Вже при дворі Людовика XIV стрічками, розшитими перлами й коштовностями, прикрашали абсолютно всі предмети туалету. Протягом XVII- XVIII століть стрічками прикрашали не лише жіночий одяг, але й чоловічий (навіть вбрання священнослужителів). Так, наприклад, найбільший у світі музей декоративно-прикладного мистецтва і дизайну (музей Вікторії і Альберта, Лондон, заснований в 1852 році) експонує чоловічий костюм, який прикрашений 250 ярдами стрічок.
В епоху рококо вишивка стрічками оформилася в самостійний вид елегантного рукоділля, який став таким привабливим не тільки тому, що його техніка дозволяла вишити об’ємні малюнки, а ще й дуже реалістичні. Розквіт вишивки стрічками і пік популярності припав на 70-ті роки XIX сторіччя. Найбільшої популярності і майстерності у вишивці шовковими стрічками вдалося досягти французьким майстрам. Посприяв моді на вишивку стрічками на одязі англієць Чарльз Федерик Ворт, що заснував в 1858 році Будинок моди на Рю-де-ле-Пе, і зумів поєднати англійську техніку з французьким шиком. А також ввів моду на оздоблення вишивкою стрічками аксесуарів — чудові трояндочки зі стрічок прикрашали віяла, рукавички, туфлі і навіть нижню білизну. Оздоблення суконь розкішними орнаментами, вишитими тасьмою і шовковими стрічками, свідчило про висоту положення в суспільстві. Стиль модерн на початку XX століття сприяв піднесенню декоративно-прикладного мистецтва загалом і вишивки стрічками зокрема.
