У кожному стібку — не просто нитка, а нитка часу.
Вишивка — це не лише декор, а справжній текстовий архів, зашифрований кольорами, ритмами, символами.

  • Орнаменти, передані від бабусі до онуки — це не просто візерунок. Це мікрокод ДНК родини, вишитий руками, серцем, історією.
  • Червоне і чорне — як знак любові й втрат.
  • Зорі, що “дивляться” з сорочки — нагадування про шлях, яким ішли до нас.
  • Навіть вибір техніки, тканини, кількість стібків — несвідоме послання, яке зчитує уважне око.

   У складному вишитому полотні часто більше правди, ніж у сімейних фотоальбомах.

   І саме ми — ті, хто може перетворити свої роботи в архіви емоцій, символів і часу.
Тож вишиваючи, подумаймо: що ми залишаємо наступним поколінням?